На поверхні будь-якого авто, якщо воно не базується в гаражі під чохлом, а використовується в середовищі аналогічних транспортних засобів, періодично виникають відколи від гравію, що трапляється на шляху. Кожен з них стає джерелом іржі. Перед власником автомобіля, який виявив цей недолік лакофарбового покриття, відразу ж виникає питання, що робити далі?!
Перефарбування всього кузовного елемента через одну або дві іржаві цятки – це морочливо. Незабаром можна "піймати" черговий камінь, і що, знову звертатися до маляра?! Інший підхід у цій ситуації полягає в тому, щоб зачекати, доки число мікропошкоджень досягне певного рівня, і лише тоді звернутися на СТО для фарбувальних робіт.
Однак, у такому разі є загроза втратити контроль над ситуацією та довести до того, що в металі почнуть з’являтися наскрізні отвори. І це не дешеве задоволення, перефарбування навіть частини кузова.
Деякі автовласники обирають "компромісний" спосіб, керуючись принципом, чого не бачу, того не існує. Вони купують в автомагазині спеціальний олівець для зафарбовування сколів і замальовують ним пошкоджені ділянки. На певний період цієї косметичної процедури вистачає, але рано чи пізно іржа з-під будь-якого такого зафарбовування проявиться. Корозія триває під шаром фарби, тому для професійних автодилерів цей метод цілком прийнятний, а для особистого використання, на жаль, ні.
Існує перевірений старовинний спосіб, просто обробити скол хімічним засобом проти іржі, а потім обережно зафарбувати фарбою. Однак, з особистого досвіду зауважу, що такий спосіб забезпечує надійний захист металу кузова лише іноді.
Відновлене покриття буде більш міцним, якщо у викладену вище схему додати проміжне покриття автомобільною ґрунтовкою та належну підготовку.
Технологія виглядає так.
Спочатку потрібно механічно видалити іржу. Модифікатор іржі – це лише хімічна речовина, і він не може прибрати товстий шар пухкої корозії, тому використовуємо олівець зі скловолокна або голку та очищаємо все до металу. Після цього обробляємо скол модифікатором іржі, даємо висохнути та змиваємо залишки.
Далі, за допомогою якоїсь тканини, змоченої, наприклад, у бензині або спеціальному засобі для знежирення, ретельно знежирюємо місце майбутнього фарбування.
Коли все висохне, заповнюємо скол ґрунтовкою. Тут варто зазначити, що звичайні ґрунти по іржі для огорож не підходять, потрібно використовувати епоксидний ґрунт для автомобілів, оскільки саме він забезпечує адгезію та захист.
Сучасні матеріали сохнуть швидко, тому за теплої погоди достатньо 20 або 30 хвилин між шарами. Хоча краще перевірити це на етикетці до ґрунту.
Завершальна операція полягає в покритті заґрунтованого сколу автомобільною емаллю. Тут є нюанс, оскільки більшість сучасних авто мають колір металік або перламутр. Ця система складається з двох частин, тому спочатку наносимо базу (колір), а потім обов’язково наносимо прозорий лак, щоб захистити фарбу від пошкоджень.
Єдиний недолік тут естетичного плану, оскільки на капоті будуть помітні напливи автоемалі в місцях колишніх сколів, які без полірування залишаються відчутними на дотик. Якщо ви перфекціоніст, то через тиждень, коли лак повністю затвердіє, цей "горбок" можна обережно зашліфувати наждачним папером P2000 з водою і відполірувати пастою. Тоді взагалі не буде видно.
Поділитися
⚡ Пульс читачів
Чи варто гратися з самостійним підфарбовуванням сколів?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
👨🔧 Сам собі майстер 💎 Тільки професійна малярка 🤫 Маю свій секрет
📊 Карта думок
👨🔧 Сам собі майстер 0% 💎 Тільки професійна малярка 0% 🤫 Маю свій секрет 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!