Норвегія, яка утримує першість у світі за обсягом продажів електричних авто серед нових машин протягом багатьох років, засвідчила, що навіть поступове зменшення заохочень не шкодить сформованому ринку електромобілів. Новітні статистичні дані за січень 2026 року показують, що електрифікація тут вже стала не експериментом і не результатом дотацій, а новою реалією автомобільного життя.
Протягом значного періоду часу Норвегія підтримувала електричні авто значним пакетом пільг – від звільнень від податків та зменшених зборів до переважного доступу, більш дешевого або безкоштовного паркування та інших привілеїв. Все це сприяло стратегічній цілі – довести рівень продажу електромобілів до 100% до 2025 року. Ще декілька років тому такий показник здавався нездійсненним, проте країна майже досягла його.
У жовтні норвезький уряд фактично повідомив про «завершення місії» у переході на електромобільний транспорт і заявив про майбутнє коригування податкових пільг. Зокрема, було запроваджено обмеження на стимули для більш дорогих електромобілів, у той час як доступніші моделі вартістю до 300 тисяч норвезьких крон (приблизно 30 000 доларів США) тимчасово зберегли частину переваг. Це рішення викликало сплеск завчасних покупок наприкінці року: у грудні країна зафіксувала рекордні продажі, коли багато покупців придбали автомобілі заздалегідь, щоб встигнути скористатися вигіднішими умовами.
На цьому фоні виникли занепокоєння, що після скорочення стимулів ринок раптово «повернеться» назад. Проте січневі показники продемонстрували абсолютно іншу картину. Частка електромобілів у січні 2025 року становила 95,8% ринку, у грудні 2025 року – 97%, а в січні 2026 року – 94%. Формально це незначне зменшення, але в практичному плані воно майже нічого не змінює: мова все одно йде про майже повне панування електротяги.
Абсолютні числа виглядають ще більш промовисто. За весь січень 2026 року в Норвегії реалізували лише 98 дизельних автомобілів, 29 гібридів і тільки 7 повністю бензинових машин. У державі, де на шляхах перебуває майже 6 мільйонів транспортних засобів і де все більшу частину з них становлять електромобілі, такі обсяги збуту ДВЗ фактично знаходяться на статистичній периферії. До того ж, це навіть менше, ніж роком раніше, тобто реального збільшення попиту на викопне паливо не відбулося.
Обсяги продажів електромобілів у січні склали 2084 одиниці. На перший погляд це значно менше, ніж у грудні та у порівнянні з минулим роком, проте тут важливу роль відіграє сезонний і податковий чинник. Велика частина покупок, які зазвичай припали б на січень, була просто перенесена на грудень через зміну умов стимулювання. Саме тому частка дизельних автомобілів у відсотках виглядає більшою – вона зросла з 1,5% до 4,4% рік до року – але це наслідок зменшення загального обсягу ринку, а не реального відродження дизеля.
В цілому, у січні в Норвегії реалізували лише 2218 нових автомобілів, що істотно нижче звичних для країни 10-15 тисяч на місяць. Для порівняння, у грудні було продано понад 35 тисяч автомобілів. Власне, «відсутні» січневі продажі просто відбулися раніше. Аналогічний ефект може частково спостерігатися і в наступні місяці, поки ринок не повернеться до звичного темпу.
Зрештою, ці дані свідчать не про послаблення електромобілів, а навпаки – про їхню зрілість. Електрокари в Норвегії вже стали нормою, а не альтернативою. Місцеві водії мають багаторічний практичний досвід використання таких машин і добре усвідомлюють їхні переваги над ДВЗ. За попередніми спостереженнями, нові автомобілі на викопному паливі там переважно купують прокатні фірми для туристів, які не звикли до електротранспорту.
Показники продажу автомобілів з ДВЗ настільки невеликі, що вони не можуть виправдати великі інвестиції в підтримку паливної інфраструктури. Навіть після зменшення стимулів ринок не повертається до бензину чи дизеля, тому що для більшості покупців це вже виглядає рухом назад.
Фактично Норвегія показує іншим державам, що після досягнення критичної маси електромобілів ринок здатний підтримувати себе самостійно. Коли інфраструктура розвинена, а споживачі переконалися в практичності електротранспорту, ефект електрифікації стає стабільним навіть без значних дотацій. І в цьому плані норвезький досвід виглядає як реалістичний сценарій майбутнього для багатьох інших ринків.