Автомобільний ринок Ірану — це справжня загадка. Державні лотереї роблять вітчизняні компактні автомобілі надзвичайно дешевими, але їх важко дістати, тоді як Land Cruiser коштує майже 300 000 доларів.
Ключові висновки:
- Іранський автомобільний ринок – це парадокс. Попри низькі заводські ціни, інфляція та витрати на імпорт роблять автомобілі недоступними для багатьох.
- Державна система лотерей на автомобілі. Іранці беруть участь у лотереї, щоб отримати шанс купити дешеві вітчизняні авто за заводськими цінами.
- Імпортні автомобілі мають астрономічну ціну. Імпортні мита та податки збільшують ціни до 200%, перетворюючи їх на предмети розкоші.
- Автомобілі як фінансові активи. Через інфляцію автомобілі в Ірані розглядаються як надійні інвестиції, а не як активи, що знецінюються.
Іран має значну автомобільну промисловість, що субсидується державою, з низкою вітчизняних брендів. Основними гравцями є Iran Khodro, Saipa Corporation, Pars Khodro, Modiran Vehicle Manufacturing, Bahman Motor та Kerman Motor. Також існує Zamyad, дочірня компанія Saipa, яка виробляє ліцензійну версію пікапа Nissan Junior 1970-х років. Farda Motors, своєю чергою, ліцензує та виробляє китайські моделі.
За даними аналітичної компанії Mordor Intelligence, вартість автомобільного бізнесу Ірану у 2026 році оцінюється в 45,38 мільярда доларів і, за прогнозами, перевищить 70 мільярдів доларів до 2031 року.
Іранці також мають доступ до деяких нових імпортних автомобілів, таких як Toyota, та деяких китайських виробників, як-от Chery. Однак доступність цих авто дуже обмежена. Лише кілька компаній, пов’язаних з державою, та посередників мають дозвіл на імпорт. Через імпортні мита та ПДВ кінцева ціна може зрости до 200%, як повідомляло Al Jazeera у середині вересня.
Отже, попри доволі довгий список вітчизняних моделей та кілька імпортних, купівля автомобіля для багатьох іранців практично неможлива через стрімке зростання вартості життя та інфляцію.
У тій самій статті Al Jazeera наводяться конкретні приклади того, як виглядає економіка володіння автомобілем в Ірані. Видання розповіло про одного іранського офісного працівника зі скромним доходом, чия ситуація видається досить похмурою.
Йдеться про чоловіка, який їздить на “старому Peugeot 206 з ручною коробкою передач”, і, за оцінками, міг би продати його приблизно за 10 мільярдів ріалів (4350 доларів). Але значне оновлення до автоматичного Peugeot 207 “могло б обійтися йому в 28 мільярдів ріалів (12 170 доларів)”. Це означає, що після продажу старого авто йому довелося б витратити “більше ніж 20 місяців своєї повної зарплати”, щоб здійснити обмін. І це все одно був би старий Peugeot.
Для порівняння, Al Jazeera також опублікував ціни на інші автомобілі в Ірані:
“Вітчизняний седан моделі Shahin коштує понад 31 мільярд ріалів (13 480 доларів), а кросовер Reera – понад 43 мільярди ріалів (18 700 доларів)… Toyota Land Cruiser VXR 2026 року випуску зараз коштує в Ірані приблизно 660 мільярдів ріалів (287 000 доларів), тоді як та сама модель доступна приблизно за 86 000 доларів у ОАЕ.”
Ціни важко відстежувати через нестабільність іранської валюти, але на момент написання цієї статті, теоретично, можна було б придбати Saipa Quick S, бюджетний автомобіль потужністю 87 к.с. на базі старої платформи Kia Pride, приблизно за еквівалент 4300 доларів, якщо вам пощастить виграти в державній автомобільній лотереї.
Схоже, це справді дивний ринок – найдешевші автомобілі коштують значно менше, ніж будь-що на ринку США, але ніхто не може собі їх дозволити, оскільки інфляція вийшла з-під контролю. Тим часом імпортні автомобілі коштують удвічі дорожче, ніж у сусідніх країнах. Toyota Land Cruiser з високою комплектацією – це чудовий автомобіль, але ціна понад чверть мільйона доларів робить його практично недосяжним у місці, де люди намагаються зібрати 12 000 доларів за старий седан.
Крім того, на автомобільному ринку Ірану існує своєрідна двостороння система ціноутворення: “заводські лотерейні ціни” та ціни “відкритого ринку”.
Заводські лотерейні ціни встановлюються урядом – і вони надзвичайно низькі, нижче ринкових, щоб автомобілі залишалися “статистично доступними”. Через цю штучну ситуацію високого попиту та низької ціни в Ірані діє національна автомобільна лотерея, яка визначає, хто отримає шанс купити дешевий іранський автомобіль.
Однак, звісно, існує й вторинний відкритий ринок. Ціни на відкритому ринку суттєво відрізняються, оскільки реальний попит на автомобілі надзвичайно високий. Оскільки вартість іранських грошей низька і продовжує падати, іранці не розглядають автомобілі як активи, що знецінюються. Навпаки, вони більше схожі на фінансові “притулки” на кшталт золота чи іноземної валюти.
Іноді ми чуємо про класичні колекційні автомобілі як про інвестиції в США, але в Ірані навіть скромний бюджетний автомобіль може бути хеджуванням від інфляції. Ось наскільки дивним є ринок у цій країні.
Я не економіст, але недоліки такої системи здаються досить очевидними. Люди можуть придбати автомобілі через лотерею та миттєво продати їх із величезною націнкою. Звичайні покупці зазнають невдачі, оскільки їхній шанс виграти в такій лотереї низький. Водночас автовиробники також зазнають збитків, оскільки їм доводиться продавати автомобілі значно нижче тієї ціни, яку люди готові заплатити.
А війна загострила цю проблему. Al Jazeera повідомляє, що “ціни на вітчизняні автомобілі переважно зросли на 40-80% з початку війни, тоді як деякі автомобілі продаються більш ніж на 130% дорожче, ніж у вересні 2025 року”. Та сама стаття також розповідає про зростання цін на запчастини, що ставить у скрутне становище тих, хто покладається на автомобілі для пересування.
Мені не подобається вислів “могло бути й гірше”, тому що, так, завжди може бути гірше. Але коли йдеться про автомобільне життя, багато іранців стикаються з набагато більшими труднощами, ніж просто дорожче пальне.
Source: www.thedrive.com